Вибори в Україні за два місяці? Технічно це можливо, і коштуватиме копійки!
Вибори в Україні за два місяці? Технічно це можливо, і коштуватиме копійки!
- Джерело: Юлій Зоря: "Вибори в Україні за два місяці? Технічно це можливо, і коштуватиме копійки!, X, 20 лютого 2025
Уявіть собі: вибори в Україні можна провести вже через пару місяців, не витрачаючи мільярди гривень на бюлетені, дільниці та підрахунок голосів. І це не фантастика, а реальність, яку ми можемо втілити прямо зараз, у лютому 2025 року, навіть під час війни. Усе, що потрібно для цього, вже є: від системи BankID до сайту петицій, який щодня доводить — голосувати онлайн просто, швидко і надійно. То чому ми досі тягнемо з електронними виборами?
Розберімося, як це працює, які круті можливості дає відкритість голосування і що нам заважає зробити цей крок.
Технічна база вже готова — і вона працює!
Ви колись підписували петицію на сайті http://petition.fb.ua чи http://petition.president.gov.ua? Якщо так, то знаєте: заходиш через BankID (наприклад, Приват24 чи "Дію"), клацаєш "підписати" — і все, твій голос зафіксовано. Ця система вже витримує тисячі користувачів щодня, а BankID — мільйони транзакцій. Уявіть, що замість "підписати петицію" там будуть кнопки "голосувати за кандидата А" чи "утриматися". Технічно це той самий сайт, тільки з трьома змінами: новий інтерфейс, база даних із голосами і кнопка "звантажити результати".
Розробник з великим досвідом оцінив: створити такий сайт із нуля — це місяць роботи і $5000. А якщо взяти готовий код петицій (який уже є в Мінцифри), то ще швидше — пару тижнів і кілька тисяч доларів. Додайте 5-10 хмарних серверів за $500-1000, щоб витримати 30 мільйонів виборців, — і все готово. Для порівняння: традиційні вибори коштують 2-3 мільярди гривень. Тут же — максимум $10,000, тобто менше ніж 400 тисяч гривень. Це не просто економія, це революція!
Масштабувати таке голосування — не проблема. Усе, що потрібно зберігати, — це текст: "Іван Іваненко, ID 123456, проголосував за кандидата Б". Для 30 мільйонів виборців це 30-50 гігабайт даних, які вмістяться на одному сервері за $100. Обробити ці дані швидше, ніж порахувати бюлетені вручну, у мільйони разів — кілька секунд, і результат готовий. "Дія" уже довела, що може витримати піки навантаження, як під час "єПідтримки" у 2022 році. Тож технічно ми готові — інфраструктура є, приклади працюють.
Відкритість голосування — суперсила демократії
А тепер уявіть: усі результати виборів — хто і за кого проголосував — публікуються одразу після голосування. Жодних таємниць, жодних "вкидань" чи "каруселей". Кожен українець може завантажити список голосів і перевірити: чи є там його вибір, чи немає "мертвих душ", чи збігаються цифри. Це як петиція, тільки для виборів — усе на виду.
Що це дає?
Неможливість фальсифікацій. Якщо хтось спробує підтасувати результати, це одразу видно. Дубльовані сервери (копії бази в різних містах) зроблять маніпуляції ще складнішими — підробити все одночасно нереально.
Довіра. Усі бачать, як голосують сусіди, міста, регіони. Жодних "змов" чи "секретних протоколів" — усе прозоро, як на долоні. Швидкість. Замість днів на підрахунок — секунди. Вибори закінчилися о 20:00, а о 20:01 результат уже онлайн.
Сила проти узурпації. Як показав Майдан, у критичні моменти саме публічна позиція рятує демократію. Відкритість — це зброя проти шахраїв. Так, доведеться пожертвувати таємністю голосування. Але чи так це страшно? У часи війни, коли ми боремося за виживання держави, прозорість може бути важливішою за анонімність. А щоб уникнути тиску чи підкупу, держава може заплатити, скажімо, 1500 гривень тим, хто утримається від голосування — це дешевше, ніж друкувати бюлетені.
Вибори під час війни — реально і потрібно
Війна — не привід відкладати демократію. Навпаки, вибори можуть показати світові, що Україна стоїть міцно, навіть під обстрілами.
Електронне голосування розв'язує ключові проблеми:
- Безпека: Не треба ходити на дільниці під сиренами.
- Доступність: Голосувати можна з телефону, хоч із окопу, хоч із Польщі.
- Економія: Замість мільярдів на логістику — копійки на сервери.
Технічно це можливо вже за два місяці: місяць на розробку, місяць на тестування й інформування. "Дія" уже об’єднує 19 мільйонів українців, BankID працює без збоїв, а сайт петицій — готовий шаблон. Навіть якщо 20% людей у селах не мають інтернету, можна поставити термінали в ЦНАПах чи школах — це все одно швидше й дешевше, ніж паперові вибори.
Що нас стримує?
Якщо техніка готова, то чому ми досі не голосуємо онлайн? Є дві головні перепони:
- Бюрократія. Ухвалити закон про відкрите голосування — це кілька місяців дебатів у Верховній Раді. Конституція вимагає таємності, і її зміна — це референдум або спецзакон у воєнний час. Але де політична воля? Чиновники люблять тягнути час, а тендери й узгодження можуть розтягнути проєкт на роки, хоча технічно він готовий за місяць.
- Соціальні маніпуляції. Відкритість лякає: а що, якщо сусід дізнається, за кого я голосую? Чи не почнуть тиснути начальники, громади, політики? Цей страх реальний, і його можуть роздувати противники змін, перекручуючи ідею: "Вас контролюватимуть!" чи "Це кінець демократії!". Але ж контроль — це коли вибори таємні й непрозорі, а тут кожен сам собі спостерігач.
Як перемогти ці бар'єри?
Швидкий закон у парламенті (воєнний стан це дозволяє) і масова кампанія через "Дію" та ТБ: "Голосуй відкрито — захищай країну!". Плюс компенсація за утримання — і скупити голоси стане невигідно.
Висновок: час діяти!
Україна може провести вибори за два місяці за смішні $10,000. Усе готово: BankID, "Дія", сайт петицій — просто беріть і робіть. Відкритість зробить процес чесним, швидким і непохитним навіть у війну.
Так, потрібен закон і трохи сміливості, щоб сказати: "Таємність? Не зараз. Прозорість — наше все".
Але якщо ми змогли запустити "Дію" й дати відсіч ворогу, то невже не впораємося з виборами онлайн?
Це не мрія — це реальність, яку ми можемо втілити вже завтра. То коли почнемо?
