Про ВікіПравотворчість

Що таке ВікіПравотворчість?

ВікіПравотворчість — це інтернет-ресурс, де закони та інші нормативні акти розробляються спільнотою за принципами Вікіпедії. Він базується на вільному програмному забезпеченні з відкритим кодом — MediaWiki. Уся інформація, розміщена на цьому ресурсі, є вільною для будь-якого використання. Автори і учасники даного проєкту, природно, мають свої ідеї і переконання, але даний проєкт є політично нейтральним і відкритим для використання експертами, громадськими діячами та політиками незалежно від їхньої партійної приналежності чи ідеологічних поглядів. Проєкт базується на принципах свободи думки та свободи слова задля пошуку найкращих рішень шляхом вільної дискусії та конкуренції ідей: "Я можу не поділяти ваших поглядів, але готовий померти за ваше право їх висловлювати" (парафраз Вольтера). Модерація проєкту базується на суспільному консенсусі.

Передумови

У 1991 році, вперше за останні близько 300 років, Україна отримала незалежність. Однак при владі залишилася та сама радянська номенклатура — фактично окупаційна адміністрація, сформована шляхом негативного відбору, де на вищих щаблях управління опиняються найгірші з найгірших. Приміром, суддя, який визнав українського поета Василя Стуса "особливо небезпечним рецидивістом" і призначив йому 10 років ув’язнення, продовжив здійснювати "правосуддя" в незалежній Україні та відсудив собі підвищення пожиттєвого пенсійного забезпечення. "Адвокат" Василя Стуса — Віктор Медведчук — став одним із найвпливовіших олігархів і політиків України. Ще на початку повномасштабного вторгнення Росії він був однією з найвпливовіших осіб у країні, зокрема, мав у власності кілька телеканалів, інші ЗМІ та власну фракцію у Верховній Раді. Депутати цієї фракції й досі приймають закони України. Цей випадок — лише ілюстрація того, якою є політична еліта України. Культура правлячого класу України — це культура, створена окупаційною адміністрацією. Парафраз думок відомого експерта з управління та організаційної теорії звучить так: "культура їсть стратегію на сніданок". І головною проблемою України є відсутність механізмів для зміни політичної еліти.

Економічна ситуація в Україні

Стан економіки України у порівнянні з іншими країнами, 2021 рік

У 2021 році, перед початком повномасштабної війни, Україна досягла одного з найвищих показників ВВП на душу населення з моменту здобуття незалежності — $4,836 Дані Світового банку. Водночас, за цим показником українці залишалися найбіднішими серед країн Європи, поступаючись навіть Молдові ($5,231) та Білорусі ($7,304), а також у два рази відстаючи від Туреччини ($9,587), про порівняння з іншими країнами розташованими на Європейському континенті навіть не йдеться. Словосполучення "дешева робоча сила" зазвичай асоціюється з Китаєм. Так ось в Китаї у 2021 році ВВП на душу населення становив $12,556 (у 2,6 раза більше), відповідно, середня заробітна плата в Україні ($524 на місяць) також була приблизно у 2,6 рази нижчою за китайську ($1,357 на місяць). І справа не в якості людського капіталу, приміром, Україна була і ще залишається одним із світових лідерів за обсягом експорту послуг програмування. Проте її ВВП на душу населення залишався нижчим, ніж у Ботсвані ($7,347), де рівень грамотності дорослого населення не перевищує 90%. Такий контраст між економічними показниками та людським потенціалом зумовлений особливостями чинного законодавства, а в ширшому контексті — негативним відбором політичного керівництва.

Економіка виборів. Хто та як формуватиме правове поле в Україні?

На минулих парламентських виборах до парламенту України потрапили 5 політичних партій. Відповідно публічно доступних даних їх офіційні витрати на передвиборчу кампанію склали (курс гривні до долара у 2019 році становив приблизно 25 гривень за долар):

1. "Слуга народу". Витрачено 114 мільйонів гривень ($ 4,56 млн.), отримано 6307793 голосів, що склало 43,16% та дозволило зайняти 254 депутатських місця. Вартість 1 голосу $0,72 , вартість депутатського місця $17953.

• Слід зазначити, що це лише офіційні витрати, котрі пройшли безпосередньо через партійну казну, без врахування ефірного часу на телеканалах та інших ЗМІ спонсорів, оплат агітаторам та працівникам штабів і виборчих комісій розданих у конвертах, витрат на виборчу компанію з боку мажоритарників від цих партій та інших витрат, котрі складають, значно більшу частину виборчих бюджетів.

2. "Опозиційна платформа — За життя". Офіційно витрачено 90 мільйонів ($ 3,6 млн.), отримано 1908111 голосів, що склало 13,05% та дозволило зайняти 37 депутатських місця. Вартість 1 голосу $1,89 , вартість депутатського місця $97297.

• Знову ж таки, слід зазначити, що цю партію підтримували власники медіахолдингів Віктор Медведчук та Євгеній Мураєв. Відомим фактом є збитковість ЗМІ і їх утримання лише заради агітації за свої політичні сили з метою отримання влади та протиправного використання її задля особистого збагачення. Вартість утримання цих ЗМІ значно перевищує суми зазначені в офіційних виборчих бюджетах.

3. "Батьківщина". Витрачено 87 мільйонів гривень ($ 3,48 млн.), отримано 1196303 голосів, що склало 8,18% та дозволило зайняти 26 депутатських місць. Вартість 1 голосу $2,91 , вартість депутатського місця $133846.

4. "Європейська Солідарність". Витрачено 99 мільйонів гривень ($ 3,96 млн.), отримано 1184620 голосів, що склало 8,10% та дозволило зайняти 25 депутатських місць. Вартість 1 голосу $3,34 , вартість депутатського місця $158400.

• Власник даної партії є також власником кількох телеканалів та інших ЗМІ.

5. "Голос". Витрачено 105 мільйонів гривень ($ 4,2 млн.), отримано 851722 голосів, що склало 5,82% та дозволило зайняти 20 депутатських місць. Вартість 1 голосу $4,93 , вартість депутатського місця $210000.

Серед партій, котрі потрапили до парламенту найменший офіційний бюджет був у партії Батьківщина, котра має найдавнішу політичну історію і сталих багаторічних прихильників. Були партії, котрі витратили більше коштів і так і не змогли потрапити до парламенту, але не було партій, котрі витратили менше і потрапили до парламенту. Тому витрати понад 3,5 мільйони доларів США можна вважати практичним прохідним мінімумом.

На що йдуть ці гроші? Реклама, агітація, утримання штабів. На парламентських виборах було близько 30 тисяч виборчих дільниць. Для організації належного контролю у комісії кожної дільниці має бути щонайменше 1 людина. Тобто для належної організації участі у виборах потрібно за самим мінімальним підрахунком 30 тисяч членів партії лише для роботи у виборчих комісіях.

Хто виграє наступні вибори та визначатиме долю країни? Якщо нічого не змінити.

Станом на 2024 рік в Україні нараховувалося понад 300 зареєстрованих політичних партій. Відповідно до публічно доступних даних на середину 2024 року, таких партій де офіційні внески були сплачені хоч 1 особою було 41. З них лише 5 партій де членські внески сплачують понад 10 людей (фізичних осіб). І лише 1 партія де членські внески сплачують понад 100 людей (конкретно 245 чоловік). Бюджети хоч якось співставні з виборчими потребами мають лише 4 парламентських "партії" за рахунок державного фінансування.

Висновок: В Україні фактично є лише 5 політичних партій котрі фінансують люди і лише 1 реальна політична партія котра має кількість активних членів достатню щоб приймати участь у місцевих виборах (максимум на рівні області чи міста). Тобто можна сказати, що фактично немає політичних партій. А що тоді є? - Є політичні проекти котрі візьмуть гроші від спонсорів під вибори з метою прийти до влади. Чим ці політичні проекти будуть розраховуватися із своїми спонсорами? - Майбутнім України, буквально життями людей. І цю ситуацію терміново потрібно змінювати. І власне через усвідомлення цієї ситуації і з метою її змінити був створений даний проект.

Як працюватиме ВікіПравотворчість?

Для початку повинна бути створена нормативна база змін. Тобто визначені конкретні цілі з якими партії мають йти на вибори. Тобто публічно створені конкретні проекти змін. Тоді з'явиться сенс підтримки цих партій. У процесі роботи над проектами законів мають сформуватися колективи однодумців. Далі ці колективи (партії) для втілення опрацьованих ними змін можуть гуртувати навколо себе прихильників. Тобто щоб люди мали можливість обирати не умовного Вову, Петю чи Віталіка, а конкретні проекти змін, які вони підтримають.

В рамках даного проекту можуть спільно створюватися не лише проекти законів, але і також бюджети, постанови чи рішення органів місцевого самоврядування.

Позитивний відбір людей і ідей через спільну працю. До парламенту мають потрапляти люди, котрі вже опрацювали потрібні для суспільства законопроекти, а також політичні партії, котрі складаються з таких людей. Політична партія під час балотування на вибори вже повинна мати напрацьовання у вигляді конкретних проектів законів котрі вона відстоюватиме. Вибирати потрібно не обличчя коміка чи боксера, а конкретні чітко прописані зміни. До майбутнього складу парламенту України мають потрапити люди, котрі вже мають конкретні законодавчі напрацювання для втілення яких вони хочуть отримати статус народного депутата України. У такий спосіб вони доведуть свою профпридатність. Люди мають голосувати за конкретні зміни, а не за відомі обличчя на білбордах і в рекламі. Таким чином буде організований відбір за принципом ідей і компетенцій, а не за принципом особистої відданості тому чи іншому лідеру чи спонсорам рекламно-політичних проектів.

Реформа судової гілки влади та правоохоронної системи

Реформа судової та правоохоронної системи неможлива без створення нового законодавства, зокрема: Реформа судової системи з застосуванням Дилеми в'язня. За умови прийняття запропонованої реформи відбудеться самоочищення судової системи. Але також потрібно опрацювати механізм заміни судової гілки влади (котра залишилася фактично незмінною з радянських часів): Пропозиція принципів відбору суддів.

Адвокація опрацьованих громадськістю змін до законодавства

Після комплексного опрацювання пропонованих змін їх адвокацію (публічне та відкрите лобіювання) суспільство може здійснювати за допомогою сервісів електронних підписів як державних: https://petition.president.gov.ua/ , https://petition.kmu.gov.ua/ , так і громадських: https://petition.fb.ua/uk чи комерційних: https://dubidoc.com.ua/ , котрі використовують одні і ті самі вже опрацьовані принципи та технології. Загалом немає жодних технічних перешкод для проведення виборів з використанням тих самих технологій: Вибори в Україні за два місяці? Технічно це можливо, і коштуватиме копійки!, але все впирається у потребу зміни законодавства. Опрацьовані проекти законів можуть просуватися також шляхом співпраці з незалежними ЗМІ, блогерами, інфлюенсерами (у тому числі іноземними), а також за рахунок створення програм з просування з використанням прямої реклами через ГО Творча еліта України.

"Ніщо не зупинить ідею, час якої настав." Ідея зміни еліт була центральною під час виборчої кампанії нинішнього президента України.

Вибори та референдуми з використанням сучасних технологій у програмі В. Зеленського

Пряме народовладдя замість представницької демократії - використання сучасних технологій у демократичному процесі у програмі В. Зеленського

Треба допомогти громадянину Зеленському В.О. виконати його публічну оферту, внаслідок складення якої народом його було обрано президентом України. Легітимацією даного проекту є сам факт голосування за Зеленського В.О. у програмі якого було записано, що першим поданим ним законом буде закон про забезпечення прямого народовладдя шляхом використання сучасних інформаційно-телекомунікаційних (ІТ) технологій.

Кому це вигідно

Серед представників великого (системотворчого, найбільшого) українського бізнесу існує певний консенсус щодо того, що якби Україна була правовою державою, то активи коштували б у понад 5 разів більше. І в тому полягає сенс підтримки даного проєкту. Побудова правової держави вигідна не лише "звичайним громадянам", але також, і перед усім, представникам бізнесу, тим хто створює основні блага у країні.

План роботи

Зрозуміло, що даний проект потребуватиме величезного обсягу праці. Має бути опрацьований регламент проекту. Розроблений контент-план. Має відбуватися модерація (пошук та залучення модераторів) тощо. Це лише початок. Але, як детально описано у цій статті, жодної альтернативи наразі просто не існує. Створення системи публічного лобізму, зокрема з використанням вже доступних інструментів, котрі можуть бути використані для будь-яких голосувань та референдумів: https://petition.fb.ua/uk , https://dubidoc.com.ua/ . Тобто немає ніяких технічних перешкод для створення для проведення виборів (за умови їх відкритості) вся інфраструктура в Україні є і її адаптація для наших потреб коштує буквально копійки.

Історія створення

Юрій Пероганич згадує:

9 лютого 2025 до мене звернувся Юлій Зоря:

Маю ідею для створення онлайн-платформи, яка функціонує за принципом Вікіпедії, але для розробки законодавчих норм. Тобто щоб закони писалися не вузьким колом обмежених осіб, а спільнотою за принципом Вікіпедії. Ідея полягає в тому, щоб замінити традиційний процес створення законів через парламент на експертну систему, де норми та законопроєкти формуються і обговорюються в онлайн-спільноті. Це дасть можливість залучати експертів з різних галузей та громадськість до розробки законодавства, підвищуючи прозорість та ефективність процесу. Це дозволить створювати законопроєкти швидко, з мінімальними витратами та за участю всіх зацікавлених сторін.

12 лютого 2025 сайт був розгорнутий в домені civic.org.ua і були опубліковані перші сторінки. Цей день слід вважати днем народження платформи ВікіПравотворчість.

Перспективи

Схоже, не лише Україна, але і більшість інших, пред усім розвинених, країн світу потребує переосмислення моделі демократії. Винайдені кілька сотень років тому моделі представницької демократії вже не відповідають викликам суспільства. Система управління контентом MediaWiki вже має усі можливості для перетворення проекту на міжнародний. Тож немає жодних перешкод для перекладу пропонованих змін іншими мовами, а також запозичень елементів законодавства інших країн. Зокрема варто було б запозичити міграційне законодавство ОАЕ, де проживає 90% мігрантів з не самих заможних країн, котрі будують там надсучасні мегаполіси в пустині і одночасно зберігається один з найнижчих у світі рівнів злочинності. Опрацювання такого законодавства має бути одним з пріоритетів для створення фундаменту відбудови України.

Українці не маючи можливості досягти паритету у традиційній зброї з Московією адаптувала для військових цілей технології малих безпілотних літальних апаратів. Так само, не маючи можливості змінити традиційними методами державну еліту сформовану шляхом негативного відбору починаючи ще з радянскіх і більш ранніх часів українці також адаптують для цих цілей сучасні інформаційно-телекомунікаційні технології. І вчергове здивують світ.