Вибори в Україні за два місяці? Технічно це можливо, і коштуватиме копійки!

Таємне голосування не протидіє узурпації влади, а навпаки — робить її значно більш ймовірною та легітимізує її. За закритих дверей диктатура легко фальсифікує загальний результат, після чого оголошує, що діє від імені «мовчазної більшості». Оскільки волевиявлення приховане, активна частина суспільства (журналісти, лідери суспільної думки, громадські діячі) позбавлені факту відкритого консенсусу (який при відкритому голосуванні одразу фіксує більшість незгодних і робить узурпацію очевидною). В результаті ціна припинення узурпації для активних громадян катастрофічно зростає: замість легального виборчого демонтажу режиму вони змушені йти на радикальний, силовий спротив поза законом, ризикуючи своїм життям. Саме тому закритість голосування у сучасному світі слугує не захистом демократії, а головним механізмом легітимізації диктатури.

• Чому ціна спротиву за таємного голосування катастрофічно вища: При відкритому голосуванні суспільний спротив має форму легального, масового та прозорого факт-чекінгу, де незгодні бачать свою чисельну перевагу і діють спільно без силового конфлікту. За таємного голосування закритість атомізує громадян: активна меншість не знає реального масштабу підтримки суспільства, почувається ізольованою і позбавлена законних інструментів доведення правоти. Для неї єдиним шляхом зупинити узурпацію стає силовий опір (повстання, підпілля), де ціною є свобода або життя.
• Чому закритість створює умови для узурпації: Таємне голосування усуває можливість публічної верифікації вибору. При відкритому голосуванні суспільство бачить реальний розподіл голосів у своїх громадах, тому фальсифікація неможлива — вона одразу викривається. За таємного ж голосування режим контролює лише одну точку — підрахунок, що дозволяє легко переписати протоколи й оголосити себе «вибранцем більшості».

Висновок: Оскільки за таємного голосування ціна боротьби для активних громадян є непомірно високою, а ризики для узурпатора — мінімальними, ймовірність захоплення влади за такої системи стає неймовірно вищою. У сучасному світі закритість голосування перетворилася з інструменту захисту виборця на головний механізм легітимізації узурпації.

Технологічна альтернатива та відкритий консенсус: Саме відмова від таємності знімає ключові проблеми безпеки та дозволяє проводити вибори й референдуми онлайн. За умови відкритого голосування кожен виборець публічно фіксує свою позицію у відкритому цифровому реєстрі. Це унеможливлює фальсифікацію підрахунку, робить узурпацію технічно неможливою та перетворює вибори на прозорий і безпечний процес прямого суспільного консенсусу.

Закритість голосування знищує верифікацію → це знижує ризики для узурпатора та піднімає ціну спротиву для активних громадян до межі життя і смерті → відкритість у поєднанні з онлайном повертає прямий суспільний консенсус.

Напад на Україну з території Білорусі у 2020 році став можливим саме після того, як режим Лукашенка використав закритість виборів для оголошення фальсифікованих «80% підтримки». Позбавлені відкритого реєстру голосів, громадяни не змогли юридично довести свою більшість у правовому полі й були змушені виходити на вулиці проти силової машини держави, сплачуючи за це тисячами поламаних доль найактивніших та найсміливіших громадян. Аналогічно, систематично фальсифіковані закриті вибори до Держдуми РФ слугують інструментом створення ілюзії «всенародної підтримки» війни та внутрішніх репресій.

Сьогодні ця застаріла догма про обов’язкову таємність голосування блокує розвиток і в Україні. Наразі країна постала перед кризою недієздатності парламенту, який саботує антикорупційні закони, необхідні для міжнародної підтримки, але не може бути перезавантажений через неможливість провести класичні вибори. Технічне рішення існує — це онлайн-голосування, проте його блокує саме вимога зберегти таємність. Щоб зробити голосування таємним у цифрі, потрібно розірвати зв'язок між особою виборця та його бюлетенем, а це автоматично унеможливлює незалежну верифікацію і відкриває двері для фальсифікацій на сервері.

Перехід до відкритого голосування здатний повністю зняти це технологічне та політичне звалище проблем. За умови відкритості вибори та референдуми можна проводити онлайн через цифрові підписи: кожен голос потрапляє у відкритий реєстр, де будь-який громадянин може особисто перевірити свій результат. У такій системі підробка підсумків стає технічно неможливою, узурпація втрачає підґрунтя для легітимізації, а суспільство отримує прозорий інструмент безперервного консенсусу замість вимушеного та ризикованого силового спротиву.

Вибори в Україні за два місяці? Технічно це можливо, і коштуватиме копійки!

Джерело: Юлій Зоря: "Вибори в Україні за два місяці? Технічно це можливо, і коштуватиме копійки!, X, 20 лютого 2025

Уявіть собі: вибори в Україні можна провести вже через пару місяців, не витрачаючи мільярди гривень на бюлетені, дільниці та підрахунок голосів. І це не фантастика, а реальність, яку ми можемо втілити прямо зараз, у лютому 2025 року, навіть під час війни. Усе, що потрібно для цього, вже є: від системи BankID до сайту петицій, який щодня доводить — голосувати онлайн просто, швидко і надійно. То чому ми досі тягнемо з електронними виборами?

Розберімося, як це працює, які круті можливості дає відкритість голосування і що нам заважає зробити цей крок.

Технічна база вже готова — і вона працює!

Ви колись підписували петицію на сайті http://petition.fb.ua чи http://petition.president.gov.ua? Якщо так, то знаєте: заходиш через BankID (наприклад, Приват24 чи "Дію"), клацаєш "підписати" — і все, твій голос зафіксовано. Ця система вже витримує тисячі користувачів щодня, а BankID — мільйони транзакцій. Уявіть, що замість "підписати петицію" там будуть кнопки "голосувати за кандидата А" чи "утриматися". Технічно це той самий сайт, тільки з трьома змінами: новий інтерфейс, база даних із голосами і кнопка "звантажити результати".

Розробник з великим досвідом оцінив: створити такий сайт із нуля — це місяць роботи і $5000. А якщо взяти готовий код петицій (який уже є в Мінцифри), то ще швидше — пару тижнів і кілька тисяч доларів. Додайте 5-10 хмарних серверів за $500-1000, щоб витримати 30 мільйонів виборців, — і все готово. Для порівняння: традиційні вибори коштують 2-3 мільярди гривень. Тут же — максимум $10,000, тобто менше ніж 400 тисяч гривень. Це не просто економія, це революція!

Масштабувати таке голосування — не проблема. Усе, що потрібно зберігати, — це текст: "Іван Іваненко, ID 123456, проголосував за кандидата Б". Для 30 мільйонів виборців це 30-50 гігабайт даних, які вмістяться на одному сервері за $100. Обробити ці дані швидше, ніж порахувати бюлетені вручну, у мільйони разів — кілька секунд, і результат готовий. "Дія" уже довела, що може витримати піки навантаження, як під час "єПідтримки" у 2022 році. Тож технічно ми готові — інфраструктура є, приклади працюють.

Відкритість голосування — суперсила демократії

А тепер уявіть: усі результати виборів — хто і за кого проголосував — публікуються одразу після голосування. Жодних таємниць, жодних "вкидань" чи "каруселей". Кожен українець може завантажити список голосів і перевірити: чи є там його вибір, чи немає "мертвих душ", чи збігаються цифри. Це як петиція, тільки для виборів — усе на виду.

Що це дає?

Неможливість фальсифікацій. Якщо хтось спробує підтасувати результати, це одразу видно. Дубльовані сервери (копії бази в різних містах) зроблять маніпуляції ще складнішими — підробити все одночасно нереально.

Довіра. Усі бачать, як голосують сусіди, міста, регіони. Жодних "змов" чи "секретних протоколів" — усе прозоро, як на долоні. Швидкість. Замість днів на підрахунок — секунди. Вибори закінчилися о 20:00, а о 20:01 результат уже онлайн.

Сила проти узурпації. Як показав Майдан, у критичні моменти саме публічна позиція рятує демократію. Відкритість — це зброя проти шахраїв. Так, доведеться пожертвувати таємністю голосування. Але чи так це страшно? У часи війни, коли ми боремося за виживання держави, прозорість може бути важливішою за анонімність. А щоб уникнути тиску чи підкупу, держава може заплатити, скажімо, 1500 гривень тим, хто утримається від голосування — це дешевше, ніж друкувати бюлетені.

Вибори під час війни — реально і потрібно

Війна — не привід відкладати демократію. Навпаки, вибори можуть показати світові, що Україна стоїть міцно, навіть під обстрілами.

Електронне голосування розв'язує ключові проблеми:

• Безпека: Не треба ходити на дільниці під сиренами.
• Доступність: Голосувати можна з телефону, хоч із окопу, хоч із Польщі.
• Економія: Замість мільярдів на логістику — копійки на сервери.

Технічно це можливо вже за два місяці: місяць на розробку, місяць на тестування й інформування. "Дія" уже об’єднує 19 мільйонів українців, BankID працює без збоїв, а сайт петицій — готовий шаблон. Навіть якщо 20% людей у селах не мають інтернету, можна поставити термінали в ЦНАПах чи школах — це все одно швидше й дешевше, ніж паперові вибори.

Що нас стримує?

Якщо техніка готова, то чому ми досі не голосуємо онлайн? Є дві головні перепони:

1. Бюрократія. Ухвалити закон про відкрите голосування — це кілька місяців дебатів у Верховній Раді. Конституція вимагає таємності, і її зміна — це референдум або спецзакон у воєнний час. Але де політична воля? Чиновники люблять тягнути час, а тендери й узгодження можуть розтягнути проєкт на роки, хоча технічно він готовий за місяць.
2. Соціальні маніпуляції. Відкритість лякає: а що, якщо сусід дізнається, за кого я голосую? Чи не почнуть тиснути начальники, громади, політики? Цей страх реальний, і його можуть роздувати противники змін, перекручуючи ідею: "Вас контролюватимуть!" чи "Це кінець демократії!". Але ж контроль — це коли вибори таємні й непрозорі, а тут кожен сам собі спостерігач.

Як перемогти ці бар'єри?

Швидкий закон у парламенті (воєнний стан це дозволяє) і масова кампанія через "Дію" та ТБ: "Голосуй відкрито — захищай країну!". Плюс компенсація за утримання — і скупити голоси стане невигідно.

Висновок: час діяти!

Україна може провести вибори за два місяці за смішні $10,000. Усе готово: BankID, "Дія", сайт петицій — просто беріть і робіть. Відкритість зробить процес чесним, швидким і непохитним навіть у війну.

Так, потрібен закон і трохи сміливості, щоб сказати: "Таємність? Не зараз. Прозорість — наше все".

Але якщо ми змогли запустити "Дію" й дати відсіч ворогу, то невже не впораємося з виборами онлайн?

Це не мрія — це реальність, яку ми можемо втілити вже завтра. То коли почнемо?

Перешкоди на шляху реалізації ідеї відкритих виборів

1. Догматичний статус «Таємниці голосування». Таємниця голосування зафіксована в Загальній декларації прав людини ООН (ст. 21) та в конституціях більшості країн світу. Для правознавців, міжнародних спостерігачів та політиків таємність — це не просто один із методів, це аксіома демократії. Будь-який політик, який публічно запропонує скасувати таємне голосування, миттєво отримає стигму.
   • Текст ООН «...шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування» фактично не забороняє альтернативні форми (якщо вони гарантують свободу), проте міжнародні спостерігачі та юристи традиційно трактують це саме як вимогу таємності.
   • У Конституції України вимога таємності зафіксована прямо і жорстко (ст. 71 — «Вибори до органів державної влади... є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування», а також ст. 103 — вибори Президента). Тобто зауваження про конституції країн абсолютно точне.
2. Невигідність для політичного класу (і демократичного, і автократичного). → Для узурпаторів: Відкрите голосування позбавляє їх головної зброї — можливості переписати протокол і сказати: «Це таємний вибір більшості, звикайте». → Для системних політиків у демократіях: Відкриті електронні вибори/референдуми роблять політичну систему занадто рухливою та динамічною. Якщо вибори можна проводити за $10,000 за два дні, монополія традиційних партій на владу розпадається — суспільство може змінювати парламент хоч щороку.
3. Юридична консервація догмату таємного голосування. Будь-які вибори, проведені відкрито в Україні чи іншій країні, будуть негайно оскаржені в Конституційному Суді та Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) з посиланням на нормативні акти XX століття. Жоден діючий політик не хоче брати на себе ризик визнання виборів нелегітимними на міжнародному рівні.

Чому ця дискусія все одно неминуча?

Світові політичні концепції змінюються лише тоді, коли застаріла модель опиняється у глухому куті. Зараз Україна і світ підходять саме до цієї межі:

1. Технології випередили право: Довіра до «паперових кабінок» та неповороткої політичної системи, яку вони породжують, стрімко падає. Натомість цифрові таємні вибори, зберігаючи всі недоліки звичайних закритих виборів, катастрофічно спрощують процес фальсифікації, по суті унеможливлюючи будь-який незалежний контроль волевиявлення.
2. Криза «паперової» демократії та партократії: Найбільш очевидною ця криза є у США, де через партійні фільтри та старі інституційні механізми виборчий процес роками зводиться до вибору між вузьким колом ставлеників партократії, таких як Джо Байден чи Дональд Трамп. Складні системи праймериз і Колегії вибірників дедалі більше сприймаються суспільством не як інструмент народної волі, а як спосіб утримання монополії політичних еліт. При цьому якість та ефективність відбору цих еліт стають предметом дедалі гостріших дискусій.
3. Безпекові виклики та недієздатність: Війна робить класичні паперові вибори фізично неможливими або такими, що створюють неприйнятний рівень ризику для життя громадян. Системи, які базуються на паперових таємних виборах, мають критичні вразливості та породжують нездатність держави до адекватної та оперативної реакції на виклики (як у випадку з нинішньою парламентською кризою в Україні), що робить їх смертельно небезпечними. Окремо слід зазначити, що паперові закриті вибори є непомірно дорогими для державних бюджетів.

Ідеї про відкритий цифровий консенсус зараз існують переважно в середовищі IT-інженерів, криптографів та радикальних політичних мислителів. Але у міру того, як криза представницької демократії поглиблюватиметься, суспільство буде змушене шукати вихід — і концепція відкритого верифікованого голосування неминуче опиниться в центрі цієї дискусії.